Ця лекція — про втрату дому, травматичну памʼять, мову і пошуки ідентичності. Ми розглядаємо, як досвід вигнання, війни, мовного зламу та втрати звичного ландшафту формує внутрішню карту людини: її приналежність, біль і нові сенси. У центрі уваги — не лише індивідуальна, а й колективна памʼять, що живе в мові, тілі, міському просторі та речах.
Ілюстрацією до лекції слугує роман «Дім для Дома» Вікторії Амеліної — історія про пса на імʼя Дом, який стає мовчазним свідком і носієм людських доль, втрат і надій. Це глибокий і символічний текст про те, як пам’ятають міста і що стається з нами, коли ми втрачаємо мову або дім. Але навіть без знайомства з книгою лекція залишається цілісною та зворушливою — вона говорить про досвід, який болить і резонує в багатьох.
Це запис лекції, проведеної у форматі читацького клубу, який ви можете переглянути у зручний для себе час. Для всіх, хто проживає досвід втрати, пошуку свого місця — в мові, місті чи спільноті — ця розмова стане підтримкою і точкою внутрішнього переформулювання.
