У цій лекції ми поговоримо про те, що відбувається з людським «я», коли жодне місце не відчувається своїм: як втрата дому, мови, звичного культурного середовища й близьких зв’язків порушує відчуття безперервності себе, оживляє ранні досвіди покинутості та змушує психіку шукати нові способи триматися. Ми поговоримо про чужість і належність, про міграційне горювання, самотність і вимушену самодостатність, про те, чому повернення до «коріння» не завжди повертає відчуття дому і як пам’ять, культура, віра, мова та нові стосунки поступово можуть ставати переносним психічним притулком. Спробуємо зрозуміти, чи можливо вкорінитися, не маючи єдиного місця, яке можна беззастережно назвати своїм, і що допомагає людині зберігати внутрішню безперервність, залишаючись чужою всюди. Усі ці питання ми розглянемо, читаючи між рядків роман Наталени Королеви «Без коріння».